Основним середовищем реалізації творчих ініціатив громадян у рішенні соціальних проблем є організації громадянського суспільства. Засоби масової інформації у цьому процесі відіграють роль інструменту, за допомогою якого здійснюється взаємодія між соціальноактивними громадянами і суспільством загалом.
Для визначення впливу преси, радіо, телебачення на формування громадянської активності доцільно торкнутися тенденцій розвитку українського суспільства та відповідних їм трансформацій масової комунікації.
Відомо, що за тоталітарного режиму ЗМІ, виконуючи замовлення єдиної правлячої партії, формували в масовій свідомості образ світлого майбутнього у вигляді суспільства загальної рівності та добробуту. З цією метою використовувалась низка стандартних кліше, у яку вписувались видумані ситуації і герої, які віддано втілювали в життя принцип альтруїстичного служіння народу. Посилено формувалось позитивне ставлення до влади, оскільки ніби-то “народ і партія єдині”.
Негативні матеріали про зловживання, корупцію рідко з’являлись на шпальтах газет. Однак займаючи незначну питому вагу в загальному потоці інформації, вони спричиняли широкий громадський резонанс. І все ж, поодинокість подібних матеріалів, однобокість у підходах до оцінки, скоріше сприяли уніфікації, а разом з нею і певній деградації масового мислення. У зв”язку з цим, не можна не погодитись з думкою Г.Почепцова про те, що радянська система розпалась в тому числі і від того, що аудиторія виявилась неготова до сприйняття негативної інформації через відсутність критичного погляду на соціальні проблеми . На думку цього ж автора “перебудова та гласність у своїй сутності були гігантською інформаційною війною з долученням до її проведення тисяч людей та безлічі каналів масової комунікації-“.
Характеристику трансформаційних тенденцій ЗМІ на наступному етапі знаходимо у книзі “Взросление нации”: “В період розподілу власності та змінни економічних відносин в Україні ЗМІ виступили в ролі міфологів та адвокатів злочинного роздержавлення. За подібне спецобслуговування їм дозволили дрібні пустощі у вигляді свавільного викриття та пихатого проголошення “четвертою владою”. Але в ході завершення розподілу “прислугу” стали скорочувати, виявляти нетерпимість до її небезпідставних претензій на контроль за владою, котра подібну свободу слова й породила. Судове, податкове, кримінальне свавілля по відношенню до мас-медія стало жорсткішим”.
Цей висновок підтверджується думкою учасників громадських слухань про свободу слова і цензуру в Україні, що відбувалися в кінці 2002 року.
Розкриваючи нинішні негативні тенденції у засобах масової інформації, голова національного спілки журналістів І.Луб”янченко сказав: “Цензура є і нам немає приводу дискутувати з даного питання”. Що стосується тиску на ЗМІ, то регіональні журналісти вважають, що одним з найприйнятніших засобів боротьби з журналістами є судові позови з непомірними розмірами штрафів. Як зазначає виконавчий директор Інституту масової інформації Л.Звєрєв, прослідковуються тенденції до збільшення резонансних справ, що стосуються ЗМІ: у 2000р. справ про відшкодування морального збитку з божевільними штрафами нараховувалось приблизно з десяток, в 2001р. було подано 15 позовів, в 2002р. – 23. При цьому за півтора року існування у Кримінальному кодексі статті 171, котра передбачає відповідальність за перешкоджання професійній діяльності журналістів, жодної справи по цій статті порушити не вдалося.
Отже, нинішня ситуація у ЗМІ потребує законодавчих змін задля рішення проблеми свободи слова. Однак необхідно враховувати, що цінність свободи слова важлива не сама по собі, а лише у тій мірі, в якій вона сприяє інформуванню різних груп громадян. Здатність різних груп громадян діяти у своїх інтересах залежить від їх громадянсм::'”::.::: потенції та октирпості, котрі формуються на основі сприйняття, осмислення об”єктивної і критичної інформації, коли проблеми соціуму розглядаються у багатьох аспектах. Іншими словами: свобода слова стає реальним механізмом демократизації в умовах громадянського суспільства, цінності якого має стверджувати, в першу чергу, масова комунікація.
Певні уявлення про рівень сформованості громадянської компетенції дають нам результати наукових досліджень, в тому числі, такі як соціологічні вивчення ставлення населення до діяльності НДО. Прикладом такого дослідження може слугувати соціологічне опитування, проведене у Західному регіоні України Інститутом менеджменту громадського сектору (12).
Соціологічне опитування показало, що найвищий рівень довіри до діяльності громадських організацій склався у мешканців села – 41,7%. Переважна довіра до НДО в селах пояснюється тим, що в більшості сіл зберігаються елементи громади, які активно використовуються під час будівництва церков; компактність і лояльність проживання зумовлюють довшу пам”ять про позитивні дії, які могли відбуватися не лише в даному населеному пункті, але й про дії, відносно яких поширювалась інформація у ЗМІ.
Соціологічне опитування також виявило, що головним джерелом отримання інформації про НДО виступають засоби масової інформації (43,2%). Але лише 5,67% респондентів постійно цікавляться питаннями, що стосуються діяльності громадських організацій, періодично цією інформацією цікавляться 35,5%, в той же час 52,5% ніколи не цікавляться подібною інформацією.
Тільки 3,92% опитаних працює в даний час в НДО. Головні причини, що стримують участь більш широких верств населення у роботі громадських організацій -відсутність віри в ефективність подібної роботи (25,33%), відсутність організацій, що відповідали б інтересам громадян (10,67%). Не можна не погодитись з висновком дослідників про те, що негативна мотивація зумовлена не тільки слабкістю діючих НДО, але і недостатньою обізнаністю громадськості про їх діяльність і що подальший поступ в розвитку громадських організацій в Україні вимагає поширення інформації про діяльність НДО в ЗМІ.
Кожна громадська організація та місцеві ініціативні групи повинні володіти об”єктивними методиками, за допомогою яких можливо визначити рівень висвітлення діяльності НДО тим чи іншим засобом масової інформації.
Прикладом такої методики може бути “Визначення індексу інформаційного впливу НДО на соціальне оточення через ЗМІ” [Див.: 16].
Індекс інформаційного впливу НДО на соціальне оточення складається з двох кількісних показників: площі статей про НДО та їх кількості. Сукупне значення цих показників об’єднується в індекс інформаційного впливу. Коливання індексу можливе від 100 до -100, що, відповідно, означає, що усі статті присвячені позитивним матеріалам про діяльність НДО або негативним матеріалам. Значення індексу 0 означає, що у виданні немає жодної статті про НДО, або кількість та площа негативних статей дорівнює кількості та площі позитивних статей.
Загальновизнаним є той факт, що стабільність демократичного розвитку визначається рівновагою між державою (владою) і громадянським суспільством. Порушення даної рівноваги на користь влади призводить до відчуження, інертності громадян.
Сьогодні існує багато підходів до визначення громадянського суспільства. Один з них: громадянське суспільство – “це сукупність і система взаємодії активних, самостійних та громадянськи компетентних груп просування та відстоювання власних інтересів”.
Активність, компетентність є наслідком об”єктивного інформування громадян, перед усім, засобами масової комунікації. Важливо зазначити також наявність двостороннього зв”язку між рівнем розвитку громадянського суспільства та станом, у якому знаходяться ЗМІ. З одного боку, преса радіо, телебачення є необхідним інструментом, за допомогою якого встановлюється оптимальна рівновага між державою та групами активних громадян. З іншої – тільки в громадянському суспільстві можлива справжня свобода слова та незалежність ЗМІ.
Звідси походить одне з основних завдань ЗМІ -виховання громадянської компетенції, показ етичних цінностей громадянського суспільства шляхом інформаційного просування інтересів будь-яких соціально значущих груп населення.
У ЗМІ мається достатня кількість матеріалів, що відображають проблеми місцевого соціуму: безробіття, алкоголізм, наркоманія, соціальна незахищеність дітей-сиріт, інвалідів і т.д. Разом з тим, ці публікації обмежуються лише постановкою проблеми, тобто описом зовнішньої ситуації, у якій живе людина.
У зв”язку з тим, що ця інформація не підкріплюється викладом можливих шляхів зміни ситуації, у читача, як правило, виникає лише обурення, яке не набуває вірного спрямування та сили. У кращому випадку збуджується ледве усвідомлене бажання щось змінити на краще. Але, лишаючись у сфері слабко усвідомлених уявлень, це бажання не втілюється в реальні справи, лишається пустим, недієвим.
Зміна ситуації залежить не тільки від людини, але й від реальних умов реалізації намірів, можливостей самої діяльності, закономірного зв”язку явищ, котрі зумовлюють межі можливого й неминучі наслідки. Коли усе це лишається невідомим, відсутня гарантія реалізації найдоброчиннішого наміру. Іншими словами: бажання, наміри наповнюються моральним змістом у тому випадку, коли вони втілюються в результат. Для забезпечення відповідності наміру і результату необхідне знання й розуміння.
Громадянськи некомпетентні люди задовольняють свої природні пізнавальні потреби в публікаціях, зорієнтованих на сенсацію, кримінал, приватне життя зірок естради і тільки. Процеси, що відбуваються у громадському секторі лишаються поза полем їх зору. І навпаки, коли потреба в інформації продиктована не просто допитливістю, а потребою змін, перетворень, людина прагне до осмислення позитивного досвіду, прикладу, котрий задовольняє внутрішні прагнення, бажання.
Отже, ЗМІ є найважливішим інструментом взаємодії між соціально активними громадянами та суспільством загалом. Для ефективного використання цього механізму НДО повинні оволодіти методами взаємодії з журналістами.
* – Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Інформаційне забезпечення процесу вирішення соціальних проблем на місцевому рівні – Кіровоград:ІСКМ, 2003 – 116 с., розділ 5.