Соціальна анімація як спосіб активізації громади, підвищення рівня залучення її мешканців до вирішення важливих питань, технологія громадської роботи і не тільки, а ще й можливість формування лідерів у громаді.
Де навчитись анімації, а саме соціальній анімації – у «Школі громадської участі-4». Це продовження однойменного проекту «Школа громадської участі», що реалізується Інституту соціокультурного менеджменту (ІСКМ) за фінансової підтримки Фонду ім. Ч.С.Мотта. Так, 17 активних громадянок нашої країни – друга група учасниць проекту «Школа громадської участі-4», не втратили можливість й оволоділи інструментом розвитку громад.
Де навчалися?: На тренінгу «Анімація громадської діяльності», що проводився ІСКМ з 27 по 29 липня 2018 року в м. Львів-Брюховичі. Тренером на заході виступив Лев Абрамов, президент ІСКМ.
Що вивчали?: Самопрезентація як спосіб представлення себе в різних ситуаціях.
З чого все почалося? Знайомство – так, як учасниці представляли різні регіони України, зокрема, Миколаївську, Луганську, Київську, Херсонську, Полтавську, Кіровоградську, Сумську, Дніпропетровську області.
Найперше – створили мапу залучення учасників до проекту. На намальованій карті України кожна учасниця представляла себе і приклеювала стікер зі своїм ім’ям у тому місці, де вона проживає. Стікер за стікером, в результаті, отримали яскраву карту учасників «Школи громадської участі-4».
Самопрезентація через колаж – найкращий спосіб представити себе словесно, письмово ще й за допомогою ілюстрації. Отримавши всі необхідні матеріали, учасниці приступили до створення власної візитки, а потім представляли її одна одній. Резюмуємо – познайомилися, набралися позитивних емоцій та налаштувалися на продуктивну роботу.
Соціальний аніматор – той, хто веде громаду до розвитку.
Звісно ж, основи впровадження інструменту соціальної анімації у громаді. Найперше на чому була зосереджена увага учасниць – це розгляд понять «анімація», «соціальна анімація» і «соціальний аніматор». До речі, після засвоєння теоретичного матеріалу, учасники, об’єднавшись у групи, створювали професіограму соціального аніматора. На думку учасників, соціальний аніматор –«це людина, яка працює з громадою за творчим алгоритмом. Навчає інших людей, створює умови для їх розвитку та самореалізації. Має високий рівень розвитку комунікативних та організаційних навичок, ораторської майстерності, загально-людської культури. Характерним є відсутність страху виступу перед аудиторією».
Заклади культури як платформа розвитку громади.
Одним із місць, де може працювати соціальний аніматор у громаді є заклади культури. Тому наступне, що вивчали учасниці – це як трансформувати заклад культури у центр місцевої активності, осередок реалізації громадських ініціатив та платформу розвитку громади. Від теорії до практики – учасниці, працюючи у групах, визначали проблеми територіальних громад, сутність існування закладів культури, їх функції й критерії робити, а також як можна використати їх потенціал у розвитку громади.
Соціальний капітал як основа діяльності аніматора.
Сукупність зав’язків, що забезпечують поширення інформації, суспільну підтримку і реалізацію різних заходів. Безумовно, це і вміння працювати в команді, впевненість в собі, позитивний настрій, готовність до співпраці, емоційна стійкість, толерантність, відповідальність, здатність прийняти виклик, готовність до змін, кредит. Усвідомивши це, учасниці визначали показники вимірювання соціально капіталу, зокрема: членство в асоціаціях і клубах за інтересами; благодійність; волонтерство; розвиненість НДО.
Комунікативність – фундаментальна якість аніматора.
Важливість комунікації у роботі соціального аніматора неоціненна. Вміння взаємодіяти як з активними, так і пасивними мешканцями громади треба вдосконалювати. Відповідно, учасниці відпрацьовували дієві техніки комунікації, вчилися правильно надавати підтримку і, що не мало важливо, слухати співрозмовника. Варто відзначити, що у повсякденному житті більшість людей одягають «маски», приховуючи свою реальну особистість. Враховуючи це, учасниці вчилися розпізнавати різні «маски» поведінки людей, а також створювали власні маски, які відображають їх відчуття на момент тренінгу.
Дискусія – шлях вирішення проблем у громаді.
Конструктивне ведення дискусії і вміння досягати консенсусу наступне чого навчилися учасниці. Визначивши за допомогою мозкового штурму проблему, учасниці засвоювали через практику як правильно вести дискусію.
Дослідження шляхом участі.
Методика збору інформації та її опрацювання із безпосередньо участю громади. Так, об’єднавшись у групи, учасниці досліджували територію «Реколекційно-відпочинкового центру «Світлиця» і визначали переваги і недоліки території та умов проживання. Потім, результати дослідження закріпили на аркушах у вигляді малюнків, зробивши її наочно зрозумілою для сприйняття іншими учасниками.
Методична підтримка аби все було як треба.
ІСКМ надав кожній учасниці у друкованому вигляді методичний посібник «Центр місцевої активності на базі будинку культури: методологія та технологія розвитку територіальної громади». Також до методичної скарбнички учасників було додано: посібники «Соціальні технології» (перша та друга частини); книга «Школа громадської участі для розвитку громади»; Матеріали конференцій ІСКМ; Програму тренінгу «Громадянська освіта жінок місцевих громад»; Бюлетені ІСКМ «НДО-Інформ».
Резюмуємо.
Отже, учасниці оволоділи основною інформацією із анімації громадської діяльності, здобули необхідні вміння та навички ефективної роботи у громаді. Варто відзначити, що тренінг це не тільки можливість здобуття знань, але й можливість віднайти друзів та партнерів, в чому учасниці переконалися на особистому досвіді. Перший етап проекту «Школа громадської участі-4» реалізовано. ІСКМ отримав багато схвальних відгуків від учасників, що надихає та позитивно налаштовую на роботу. Тому, українські громади, чекайте на потужну хвилю соціальних аніматорів, які будуть творити позитивні зміни.