Транскрипт панельної дискусії, що проводилася на національній конференції “Можливості закладів культури в громадянській освіті жінок для розвитку локальної демократії” з 30,31 травня по 1 червня 2018 року Інститутом соціокультурного менеджменту в м. Львів в рамках проекту «Залучення через освіту» в межах «Програми сприяння громадській активності «Долучайся!»», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст видання є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
Модератор:
Олена Кочанова
ГО «Центр інноваційного розвитку «Персона»»
(м. Павлоград, Дніпропетровська обл.).
Учасники дискусії:
Лілія Гарбузюк , Ініціативна група «Полтава-самодопомога » (м. Полтава);
Марія Козьменко, Відділ культури і туризму Печиніжинської ОТГ (смт. Печеніжин, Івано-Франківська обл.);
Ольга Кузнецова,Токарівська сільська рада (с.Токарівка, Херсонська обл.);
Людмила Чупряк, Уманська центральна бібліотека для дорослих (м.Умань, Черкаська обл.).
Лев Абрамов (президент громадської організації Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ): Шановні друзі, наша організація реалізує багато проектів, в тому числі, проект, який зараз зібрав нас в цій залі, а саме «Залучення через освіту». Більша частка присутніх сьогодні були учасницями цього проекту. Я доповню, що проект реалізується в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Хочемо-не хочемо, але ми живемо в 21 столітті, яке вимагає з нас певних змін. Мало робити просто корисну справу, її треба робити якісно. А для того, щоб це було якісно, необхідно враховувати час, в якому ми живемо – час діджиталізації. І саме цій тематиці буде присвячений один з модулів конференції.
Декілька слів про шлях проекту «Залучення через освіту». Ми ніколи не вважаємо, що знаємо відповіді на всі питання. Ми пішли за відповідями до людей. Перший етап проекту був дослідницький, а саме проведення фокус-груп. Леонід Жовтило допомагав нам організувати фокус-групу в м. Мала Виска Кіровоградської області, з таким же заходом ми були в Олександрії Кіровоградської області, тут є присутні учасниці цієї фокус-групи. Ми отримали інформацію, опрацювали її. За результатами фокус-груп, ми запросили фахівців, кандидатів наук, людей, які займаються громадянською освітою на круглий стіл, де ми розповіли їм концепцію, результати фокус-груп та спитали, які вони мають поради щодо цього. Після цього ми розробили технічне завдання на розробку програми тренінгу за нашою концепцією і провели конкурс для тренерів зі всієї України. У конкурсі за компетентністю взяли першість Леонід Жовтило та Олена Кочанова, які за технічним завданням створили програму тренінгу. Відповідно, було проведено тренінг «Громадянська освіта жінок місцевих громад», у якому взяли участь жінки, які представляють різні громади нашої країни. Як результат, від нас ви отримали дуже важливий інтелектуальний подарунок – це розроблена програма тренінгу «Громадянська освіта жінок місцевих громад». Сподіваємося на те, що ви нею скористаєтесь і будете використовувати її надалі у своїх громадах. Передаю слово Олені Кочановій, модераторці дискусії.
Олена: Дякую, Леве Костянтиновичу! Зараз я запрошую учасниць до панельної дискусії, а саме Марію Козьменко, Лілію Гарбузюк, Ольгу Кузнєцову та Людмилу Чупряк. Ми будемо дискутувати на тему «Роль закладів культури в громадянській освіті». Я прошу почати почерзі, ви говорите свою думку, свій короткий меседж про роль закладів культури. Прошу!
Лілія Гарбузюк: Доброго дня, мене звати Лілія Гарбузюк, я з міста Полтава. Я переселенка, протягом 4-ох років займаюсь активною громадською діяльністю. Бібліотека грає безпосередню роль та є значимою для жінок-переселенок. Це місце, яке підтримало та об’єднало всі наші ініціативи, різноманітною мірою допомагає з приміщенням. Ми проводимо майстер-класи для дітей, чаювання. В нас є швейна машинка, і так думаю, що найближчим часом ми будемо виходити на новий рівень – хочемо створити своє соціальне підприємство, якщо в нас вийде, звичайно. Як жінки переселенки, ми хочемо шити еко-сумки та продавати їх. Тому, бібліотека та ми нерозлучні вже 4 роки, бібліотека має дуже важливе значення для нас.
Олена: Дякую Ліліє! Хто хоче продовжити?
Марія Козьменко: Добрий день, я Марія Козьмено – Печеніженьська ОТГ, Івано-Франківська область. Я працюю у відділі культури, а саме у сільській бібліотеці. В умовах децентралізації дуже гостро стоїть питання культури. Ми повинні про себе заявляти дуже гучно, тому що на сьогодні бібліотеки, будинки культури, клуби є не просто закладами для дозвілля чи відпочинку – це вже інформаційні центри, вільні простори, де ми повинні надавати широкий спектр послуг. Найголовніше, громадянська освіта, яка включається сюди. Ми повинні бути тими людьми, які виносять важливу інформацію для широкого кола і, особливо, залучати людей до процесів прийняття рішень, до того, щоб вони розуміли, що вони можуть впливати на прийняття рішення і кожне їхнє слово важливе. Я вважаю, що заклади культури на сьогодні повинні ставати центрами громадянської освіти.
Олена: Дякую, Маріє!
Ольга Кузнецова: Доброго дня всім присутнім, я Ольга Кузнецова, Херсонська область, Токарівська сільська рада, працюю на посаді сільського голови. Чи важливі заклади культури на нашій території, та взагалі на території України? Мега важливі. В умовах децентралізації більше, я погоджуюсь з колегою, зараз робиться більш акцент на те, чи така кількість закладів, чи можливо їх об’єднувати та створювати якісь центри по наданню цих послуг. У нас на території, на 3 000 населення – 3 бібліотеки та 3 будинки культури, один з яких є сільський клуб. Здається, що це забагато. Будь-які заходи, які б не відбувались на території, чи це розважальна тематика, чи просвітницька – це завжди проходить через працівників культури. Мені дуже приємно, що сьогодні присутня бібліотекарка з нашої громади. Я була на багатьох заходах та мені дуже б хотілось, щоб наші заклади культури розвивались, залучали ресурси в нашу громаду. Британська рада намагається втілювати якісь проекти, і це дуже важливо. Тому я повністю підтримую, що мега важлива їх роль, але в умовах розвитку 21 століття. Треба обирати нові методи залучення людей. Дуже цікаво було б почути про різноманітні соціальні проекти: це і соціальний бізнес, який можна будувати на базі цих закладів, і розвиватися всесторонньо, щоб ці заклади працювали, розвивались та приносили в різні сфери нашої громади різний моральний та фінансовий прибуток через правильне залучення коштів з міжнародних фондів. Це дуже важливо і буде досить корисним для громади.
Людмила Чупряк: Доброго дня, мене звати Людмила Чупряк, я приїхала із міста Умань, Черкаської області. В закладах культури працюю сім років, 5 з них я працювала в центральній бібліотеці, і вже 2 роки я працюю директором централізованої міської системи бібліотек, тому як і ви, більшість працюючих в закладах культури, переймаюся проблемами культури, намагаюся їх розвивати. Коли мене запитали, яка роль закладів культури в освіті жінок, то я сказала, – що величезна, але мабуть це навіть не те слово, і навряд воно знайдеться в моєму словниковому запасі, щоб це передати. Як і більшість із вас, ми проводимо майстер класи, тренінги, семінари, різні вечерні зустрічі, тобто весь час проводимо масові заходи, розвиваючи громади. На сьогодні дуже прикро, що не завжди влада може це оцінити й побачити. Вони спочатку скептично сприймають нашу роботу, наприклад, у нашому місті проходять внутрішні роботи, де приходять і дивляться всю роботу по-ниточці, ходять до наших читачів і питають чи справді вони брали у нас ту, чи іншу книгу. Іноді їх дії приводять в ступор. Але вони вже справді побачили та відчули, що ми потрібні, кажуть нам: «Слухайте, а хто вам казав, що ви маєте проводити масові заходи, ви ж бібліотека, ви повинні книги видавати людям, і на тому все». Прикро, що не всі в нашому соціумі це розуміють. До нас кожного дня приходять студенти, приходять соціально незахищені та пенсійного віку люди. У молоді величезна потреба спілкування, і мене це дуже ранить. Суб’єктивно, як вони говорять, що вони не відчувають свою реалізованість, наприклад, у школі або у сім’ї. Вони приходять і кажуть: «Давайте ми з вами щось придумаємо, давайте будемо щось робити!». Вони розкриваються. І ми розуміємо, наскільки важливе таке спілкування. І, можливо, ми як фахівці не все можемо їм дати, але, наприклад, на базі нашого міста є безкоштовні юридичні консультації, є перукарні або салони, де вони навчаються робити мейк-ап або зачіски. Ми можемо запрошувати людей, залучати, ділитися. І в громадському секторі взагалі, крім культури, немає інших закладів, які б взяли на себе таку ношу. В місті є кілька приватних шкіл з психології, саморозвитку, але вони просять великі гроші, наприклад, для того, щоб записати дитину треба платити в місяць 500 гривень. Ми пропонуємо це безкоштовно і це великий ресурс для міста. На сьогодні у нас навіть конкурентів немає. Культура має велике значення у розвитку громад.
Олена Кочанова: Дякую! Ось така невеличка відповідь від наших спікерок щодо ролі бібліотек для інтеграції жінок. Сільські бібліотеки та будинки культури на сьогодні перетворюються у відкриті простори, через які впливають на прийняття рішень в місцевих громадах. Ми повинні враховувати те, що ми живемо в 21 столітті, є сукупність сучасних методів, центри культури стають центрами для надання послуг, які створюють етичний і моральний прибуток в наших громадах. Ми говорили про ресурси на попередніх тренінгах. І завершується це тим, що саме жінки є не на передових позиціях, бо жінки в культурі творять зміни для дітей, для людей, а люди, як і діти це наше майбутнє, це наші громади. Я звертаюсь до вас, шановна аудиторія, в кого є питання, пропозиції? Почнемо з питань до наших спікерів, можливо вони якусь важливу тему не підняли. Прошу!
З залу: Мені цікава ця тема, тому що ми хочемо зробити в нашій громаді відкритий простір, може у кого є якийсь досвід, хто бачив, хто чув. Можете розказати, як ця модель змінює оточуючих і як вона може змінити навіть той самий заклад культури?
Марія Козьменко: Коротко – у нас при ОТГ є молодіжна рада, я є головою тієї ради. Всі наші зустрічі, заходи, в основному проходять в закладах культури. Це простір, де є людина, яка допоможе чимось, там надається приміщення, де можна поспілкуватися, провести якійсь захід, тому, я думаю, що саме заклади культури є центральним місцем в громадах.
Людмила Чупряк: Я теж, як і моя колега є головою молодіжної ради нашого м. Умань, ми тісно працюємо з міністерством молоді та спорту. Нещодавно ми їздили до них в гості, нам проводили екскурсію, вони вже в багатьох містах, наприклад, на базі закладів культури створюють молодіжні центри. Коли ми з ними поспілкувались, я задумалась про те, що для бібліотек, особливо в сьогодні це дуже зручно.
З залу: Я директор централізованої бібліотечної системи м. Олександрія Кіровоградської області. У нас досить велика бібліотечна систему – 34 бібліотеки. І ми знайшли золоту середину – симбіоз бібліотеки і громадського закладу. Я іноді і забуваю, чи я бібліотекар чи голова ГО, тому що ми вже невіддільні. Ми залучаємо кошти, зменшуємо навантаження на районні бюджетні кошти. Було б більше простору для діяльності, якби не показники, які ми повинні виконати. А необхідно, щоб головним показником були люди. Тому я за те, щоб ми переформатували заклади культури, щоб громадськість бачила в нас не тільки бібліотекарів, а й представників громадянського суспільства.
Більше матеріалів конференції доступні у виданні Матеріали національної конференції «Можливості закладів культури в громадянській освіті жінок для розвитку локальної демократії».