Інститут соціокультурного менеджменту поспілкувався з депутатом Кіровоградської обласної ради, головою постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я та соціальної політики, директором Олександрійського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – Іриною Чемерис, яка поділилася своїми думками щодо перебігу процесу децентралізації, її можливостями та ризиками для об’єднаних територіальних громад.
Як ви особисто ставитеся до децентралізації, на вашу думку, в чому постає необхідність даної реформи і які проблеми вона може вирішити?
Моє ставлення до децентралізації цілком позитивне. Але на початку цього процесу воно було нейтральним, а можливо, навіть, настороженим. Це пов’язано з браком інформації. Для мене основою децентралізації є можливість прийняття рішень на місцевому рівні і їх реальний контроль з боку громади. Тому децентралізація повинна вирішити основну проблему сьогоднішнього українського суспільства – це ефективність прийняття рішень місцевою владою та відповідальність за свої дії. Дану реформу потрібно було проводити ще 25 років тому назад після розпаду Радянського Союзу, але, на жаль, тоді не було таких передумов. Сьогодні криза державного управління, яке базувалося на командах з Києву, довело свою малоефективність та залежність від настроїв та політичного забарвлення “столичної правлячої” еліти. Тому зміна основ управління влади на місцях разом з фінансовою самодостатністю є однією з ключових реформ у державі.
– Чи є ризики для держави при децентралізації?
Ризик завжди є. В перші роки це зниження якості управління громадами та легітимності прийнятих рішень. Це буде пов’язано з низьким рівнем підготовленості нової місцевої еліти. На мою думку, стара система відійде разом із старими кадрами радянської епохи. На зміну прийдуть молоді і амбітні люди. Так, перші роки будуть складними, бо в них не має управлінського досвіду, але з часом все буде добре.
– Хто і як буде контролювати (або вже контролює в об’єднаних територіальних громадах ОТГ) на локальному рівні місцеву владу, використання бюджетних коштів?
Після завершення процесу створення ОТГ буде введено новий державний інститут — префектури. Це означає фактичну заміну голів місцевих державних адміністрацій на префектів. Вони отримають контрольно-наглядові повноваження по відношенню до ОТГ. Зараз нагляд за діяльністю ОТГ здійснює обласна державна адміністрація.
– Чи має місце існування бюджет участі у громадах?
Як на мене, то це гарний інструмент для залучення громадян, для збільшення їхньої активності у прийнятті важливих рішень для покращення життя у своїй громаді. Це стимул для людей зробити свою вулицю, село чи місто кращим і комфортнішим.
– Бюджет участі потребує наявності кваліфікованих, обізнаних громадян, які можуть визначати головні потреби громади, писати проекти, що спрямовані на покращення життя громади?
Звичайно потребує. Такі люди є, їх не багато. Це представники громадських організацій і благодійних фондів, які співпрацювали з міжнародними донорами та навчилися писати проекти. На сьогодні вони повинні показати приклад іншим, як це робиться.
– Даний процес несе загрозу для певних закладів, зокрема, закладів культури, медичних та освітніх?
При грамотному підході у вирішенні проблем громади – не несе. Звичайно не можна гарантувати, що якийсь керівник громади не закриє будинок культури, бо туди ніхто не ходить, і щоб його відремонтувати треба купа грошей, а це для нього головний біль. Легше закрити, ніж подумати, де знайти кошти для його ремонту. Думаю, що це будуть окремі випадки.
– Як можна підготувати громадян до здійснення процесу децентралізації в їх громаді?
Це проведення широкої інформаційної кампанії.
– На вашу думку, що потрібно зробити, щоб процесом децентралізації займалися не тільки політики, але й громадяни на локальному рівні?
Відповідь проста – зацікавити. Але сьогодні в країні – тотальна пасивність громадян, очікування, що хтось для них зробить краще життя приводить до бездіяльності. Тут не можна зацікавити матеріально, треба виховувати, культивувати активну громадську позицію людей. На це потрібні роки.
– Як ставляться до процесу об’єднання у вашій громаді (м. Олександрія Кіровоградської обл.)? Вони готові до створення ОТГ?
Існують різні думки, але більшість, на жаль, з острахом, недовірою, а деякі з відкритим протестом не бажають переформатовувати території. Для них слово децентралізація спів звучне з колективізація, де все проводилося насильно. Люди не розуміють для чого це потрібно. Чому центральна влада змушує їх приймати якісь рішення, їх влаштовувало те, що їм казали зверху: чиїсь накази виконувати легше, ніж приймати своє рішення і нести за нього відповідальність. Крім того, є місцеві еліти, яким не вигідний даний процес, бо вони втрачають свій вплив і владу, тому підігрівають негативні настрої. Думаю, що з даного питання недостатньо ведеться інформаційна політика, роз’яснювальна робота.
– Чого не вистачає, чого потребують громади Кіровоградської області та України у цілому?
Якщо говорити про вже створенні ОТГ, то в першу чергу їм не вистачає кадрів, кваліфікованих спеціалістів, які будуть займатися певним видом діяльності. Вони перетягують їх з державних районних структур. Не вистачає досвіду планування та ефективного використання коштів. У 2017 році наша область отримає найменше коштів з фонду регіонального розвитку, це приблизно 63,6 млн. грн., тоді як такі невеликі області, як Рівненська і Волинська по 126,1 млн. грн і 113,1 млн. грн відповідно. Це свідчить не про те, що нашій області не захотіли дати кошти, а про те, що в нас не має людей ні в державному, ні в громадському секторах, які б могли побачити проблему, її рішення та описати її проектом. Чому так відбулося? – тому що на рівні місцевих громад майже ніхто і ніколи не виділяв кошти на підтримку ініціатив громадських організацій. Та незначна кількість ГО, що вигравала гранти міжнародних донорів не може зараз покрити попит на якісний, перспективний проект. Одним словом «кадры решают всё».
– Які перспективи децентралізації та результати реформи для людей?
Мета децентралізації проста – покращити життя людей, але шлях до неї кожна утворена громада пройде по різному. Тому що крім реформи децентралізації, поруч йдуть реформи і освіти, і медицини. Сьогодні в суспільстві панують популістські настрої. На жаль, я їх відчуваю і в сесійній залі обласної ради. Багато важливих аспектів з цих реформ гальмується або перекручується. Тому мені сьогодні важко говорити про перспективу децентралізації на 2017 рік. Має бути добровільне об’єднання громад, а відчутного прискорення особливо по нашій області я не бачу. Тому скоріше за все це питання перейде і на 2018 рік. Кожна утворена громада буде проходити цей шлях по своєму, але в перспективі – у нас все вийде. Ніхто не казав, що буде легко, головне прозріння прийде тоді, коли більшість громадян зрозуміє, що вони і є реформа, не варто чекати змін, треба самому стати їх частиною.
Спілкувалася Анастасія Шевченко