Мене звати Ірина Микитеєк, я з міста Чернівці. У травні 2016 року у мене був ювілей! І на свій день народження я попросила друзів подарувати мені… цукор і банки! Чому саме такий подарунок? Я вирішила, що буду варити варення, яке назву «Добре варення». Потім я буду його продавати, а прибуток – перераховувати онкохворим дітям.
В результаті, я отримала 80 кг цукру і більше 50 банок. Але на цьому все не закінчилося. Друзі почали дзвонити і пропонувати привезти ягоди та фрукти, тож я отримала 20 кг полуниці, відро малини, 5 кг жовтої черешні, 15 кг абрикос і 5 кг смородини. Дехто почав надсилати мені свої рецепти. На сьогоднішній день мною зварено вже більше 12 видів варення і закрито 148 банок. Дещо вже продано, якесь варення ще тільки буде варитися.
Читати у форматі лонгрід Маленькими кроками
Здавалося б, ну варення і варення! Ні – це не просто варення, це зміни! Хтось приніс цукор; хтось купив черешню; хтось черешню почистив; хтось домовився про пелюстках троянд, а хтось прочитав для чого це варення і замовив. Це як маленькі струмочки, які стікаючи, утворюють велику річку. «Добре варення» – це одна з ініціатив, яка існує в рамках проекту «Маленькими кроками».
Ще є шапочки-магнітики – символ боротьби з дитячим раком. Купуючи таку шапочку, ви допомагаєте наблизити момент одужання дитини після хіміотерапії. Ці шапочки в’яжуть дві дівчини, а я їх продаю і прибуток від продажів перераховую онкохворим дітям.
Взагалі, у проекту «Маленькими кроками» вже є своя історія. Все почалося в листопаді 2015 року. Я побачила чудові капці, зв’язані вручну. Вони мені сподобались. І я вирішила, що можна продавати такі капці, а прибуток передавати онкохворим дітям. Потім я знайшла майстра, який почав в’язати маленькі капці-магнітики як символ проекту «Маленькими кроками» і маленькі шапочки-магнітики як символ боротьби з дитячим раком. Паралельно я познайомилася з іншими майстрами, які почали охоче передавити свої вироби для мого проекту. Це і дерев’яні магніти розписані художницею, це і в’язані іграшки, це і шкіряні прикраси та ляльки. Уже 12 майстрів долучилися до співпраці, вони передають свої роботи для продажу і допомоги дітям. І саме чудове, що вони продовжують передавати свої роботи.
Є ще одна ініціатива – це «підвішені» шкарпетки для стареньких в Будинки для людей похилого віку. Називається – «В’язана радість». Суть проекту полягає в наступному: дві жінки-пенсіонерки в’яжуть шкарпетки і продають їх. Покупці передають ці шкарпетки в Будинок для людей похилого віку. Для жінок – це невеликий додатковий дохід, для самотніх людей похилого віку – радість.
У червні 2016 року були випущені листівки, зроблені за малюнками онкохворих дітей. Купуючи їх, кожна людина так само допомагає цим дітям одужувати. «Чай з гірських трав» – це ще одна ініціатива. Я люблю ходити в гори. Я завжди ходила в гори, збирала трави, сушила і взимку пила запашний чай. Зараз все одно, я ходжу в гори, збираю трави, сушу їх і продаю. А гроші передаю тим, хто в них має потребу – онкохворим дітям, підопічним благодійного фонду «Таблеточки»: Назару Мазуру – чотирирічному хлопчику, у якого ДЦП (м. Чернівці); Оксані Польовий – дорослій жінці, яка пройшла вже 8 курсів хіміотерапії (м. Київ); Богдану Водінову – дворічному хлопчику із важким органічним ураженням центральної нервової системи (м. Київ).
З листопада 2015 роки нам вдалося зібрати і передати більше 12 тис. гривень. А коли я починала, то думала – ну хоча б 400 грн. в місяць зібрати.
У планах – з міськими майстринями виготовити великий плед і продати його з аукціону. Також хочу привернути увагу тих, хто смачно пече, щоб робити «Добрі пироги». Ініціатива «Добрі пироги» стартувала 16 липня 2016 року і за невеликий проміжок часу з продажу пирогів було зібрано 3500 грн. Зібрані кошти були перераховані Назару Мазуру на реабілітацію, яка відбудеться у вересні цього року. Також 20 серпня було проведено дитячий майстер-клас з тістопластики, попри платну участь, захід мав благодійницьку мету – зібрані 380 грн. були також перераховані Назару на реабілітацію.
Іноді люди дивуються, чому це я сама не в’яжу, не шию і не печу. А я цьому дуже рада! Якби я все це робила сама, то б не познайомилася та не дізналася про таких прекрасних людей і талановитих майстрів.
«Якщо хочеш, щоб світ змінився, то сам стань цією зміною» – це мій девіз. І нехай ми йдемо маленькими кроками, але йдемо. І це головне.
Якщо когось зацікавили мої проекти – пишіть, я відповім, буду рада за співпрацю.