Здійснення позитивних змін у громаді потребує дієвих інструментів діяльності. Нові знання спонукають до руху, особливо коли усвідомлюєш, що вони здатні покращити життя від маленьких до великих представників громади. Процес здобуття знань можливий через бажання людини до розвитку. Даний аспект є одним з пріоритетних для Інституту соціокультурного менеджменту, оскільки вбачає, що розвиток громад можливий через розвиток людини.
Проект «Школа громадської участі – 3» дає можливості особистісного та професійного розвитку громадським активістам, надає корисні інструменти роботи у громаді, що засновані на результатних історіях успіху розвитку громад. Приємно усвідомлювати те, що проект втретє розпочав підготовку нового покоління соціальних аніматорів для українських громад.
29-31 березня та 5-7 квітня 2016 року в м. Кіровоград відбулися тренінги «Анімація громадської діяльності» для учасників проекту «Школа громадської участі – 3», що реалізується Інститутом соціокультурного менеджменту за фінансової підтримки Фонду ім. Ч.С.Мотта. Тренінги були проведені директором Інституту соціокультурного менеджменту – Левом Абрамовим. Кількість учасників налічувала 41 особу – працівники будинків культури, бібліотек, музею, закладів освіти, громадські діячі та активісти з 27 громад 14 областей України (Донецька, Сумська, Львівська, Чернівецька, Полтавська, Київська, Вінницька, Миколаївська, Харківська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Хмельницька, Івано-Франківська, Чернігівська області). Тривалість кожного тренінгу складала три дні, де за даний період учасники змогли отримати корисні знання з питань розвитку громад та створення Центрів місцевої активності на базі закладів культури.
Обґрунтовуючи сутність основної роботи, варто зосередити увагу на тематиці тренінгу. Анімація громадської діяльності є технологією роботи громадського активіста з громадою. Оволодівши даною технологією, громадський активіст спроможний зробити процес розвитку громади більш продуктивним, зокрема, надати технічну, організаційну, фінансову підтримку і поділитися тими знаннями, вміннями і навичками, яких бракує громаді.
З учасниками були розглянуті поняття «анімація» та «соціальна анімація», розтлумачено сутність професії «соціальний аніматор». Розгляд навчального матеріалу, що ґрунтувався на апробованих фактах та сучасній інтерпретації використання технології соціальної анімації у роботі з громадами, допоміг сформувати в учасників нове уявлення щодо сутності використання даного інструменту у своїй громадській діяльності. Активне залучення учасників у виконання практичних вправ, бесід з резюмуванням спільних ідей, дозволили усвідомити теорію через практику, перейняти корисні методи роботи з громадськістю та реалізації соціокультурних ініціатив.
Впровадження технології соціальної анімації у громаді потребує створення платформи, де вона буде безпосередньо реалізовуватися. Даною платформою може стати Центр місцевої активності на базі закладу культури як інститут соціальної анімації територіальної громади. Учасникам було представлено історію становлення Центрів місцевої активності (ЦМА), проаналізовано зарубіжний досвід діяльності ЦМА, наведено успішні приклади створення ЦМА в Україні випускниками першої та другої «Шкіл громадської участі».
Відповідно, перш ніж створити Центр місцевої активності, варто визначити чого потребує громада. Тож учасники приступили до мозкового штурму – визначення найактуальніших проблем територіальних громад, де потім прорангували їх за ступенем значущості. На думку учасників, найактуальнішими проблемами громад є – байдужість людей, брак інформації та страх змін. Потім тренер закликав до обговорення шляхів вирішення даних проблем, де у підсумку, учасниками було напрацьовано план стратегії діяльності громадського активіста, щоб покращити життя громад.
Виходячи з розглянутого матеріалу та опорою на власний досвід, об’єднавшись у групи, учасники визначали – для чого існують заклади культури; які критерії ефективності та функції закладів культури; що можуть зробити заклади культури для задоволення потреб громад. Потім кожна група представляла свої напрацювання, де процес обговорення нерідко переходив у форму дискусії, оскільки учасники тренінгу були з різних громад і кожен мав власну думку щодо тієї чи іншої тези. Подібне обговорення сприяло систематизуванню головних аспектів, що відповідали баченню усіх учасників.
Для учасників даний захід був не лише способом отримання нових знань, а й можливістю віднайти нових друзів, партнерів, однодумців, тим самим збагатити свій соціальний капітал. Так, від розгляду технологічної основи роботи у громаді, надалі увага зосередилася на розгляді особливостей формування громадського активіста як лідера громади. Тренер познайомив учасників з поняттям «соціальний капітал» та важливістю його надбання у процесі своєї діяльності. Соціальний капітал запорука особистісного та професійного розвитку людини, чим більше взаємодії та спілкування, тим реальніше просувати та реалізовувати різні ініціативи. Рівень соціального капіталу залежить від рівня довіри між людьми. Після обговорення даного поняття, учасники мали можливість самопрезентувати себе, представляючи свої сильні риси та ті, над якими ще варто попрацювати. Дана вправа сприяла подоланню комунікативних бар’єрів та розкриттю себе перед співрозмовником.
Як зазначив Лев Абрамов, – «Соціальний аніматор повинен вміти спілкуватися, обов’язково враховувати «що» і «як» говорити. У людей є потреба в спілкуванні, відповідно, соціальний аніматор, працівник сфери культури може використати дану потребу як ресурс для здійснення тих змін, які необхідні в громаді».
Комунікативна компетентність має бути професійною властивістю особистості соціального аніматора, оскільки вміння донести інформацію, зрозуміти та підтримати вселяє довіру у співрозмовника. На тренінгу учасники засвоїли основні види, функції, стратегії, засоби та етапи спілкування. Тренер зосередив увагу учасників на важливості прояву знаків уваги та зворотнього зв’язку до співрозмовника.
Тренінгові сесії були насичені активізуючими вправами, що мали за мету підвищити комунікативну компетентність учасників, набуття ними соціального капіталу, розвитку рівня довіри, створення колективної взаємодії, оволодіння навичками роботи з громадою під впливом провокаційних натисків та несхвальних відгуків з боку громадськості. Теоретичний матеріал було підкріплено його практичним використанням у процесі проведення дискусій та дебатів. Після кожної вправи з учасниками здійснювалася рефлексія після виконання тієї чи іншої вправи, задля того, щоб сприйнятий матеріал був повноцінно зрозумілий та усвідомлений.
На одну з тренінгових сесій завітала Олена Кваша (випускниця «Школи громадської участі – 1»), яка розповіла учасникам про особливості взаємодії громадського активіста із ЗМІ, поділилася власним досвідом реалізації соціальних медіа проектів та запропонувала учасникам стати героями наступного випуску бюлетеню Інституту соціокультурного менеджменту «НДО-Інформ», де Олена є редактор.
Варто відзначити позитивну зміну динаміки формування колективу, що вирізнялася відкритим бажанням до спілкування та подальшої взаємодії. Учасники отримали корисні роздаткові матеріали – навчально-методичні посібники та останні випуски бюлетеню «НДО-Інформ». Засвоїли нові інструменти у роботі з громадами, оволоділи особливостями впровадження технології соціальної анімації, створення Центрів місцевої активності на базі закладів культури та набули корисні навички саморозвитку та самовдосконалення себе як громадських лідерів.