При пошуку стратегії інформаційно-методичного забезпечення громадського сектору ми виходили з наступних припущень:
о участь громадян малих міст і сільської місцевості у розбудові громадянського суспільства стала би більш активною за умови наявності в регіоні центру, що виконував би інтегруючу та інформаційно-консультативну функції на основі міжсекторного партнерства з державними закладами культури; о активність громадян у вирішенні ними соціальних проблем значно зросте, якщо інформаційно-методичне забезпечення процесу соціального розвитку територіальних громад буде здійснюватися на основі системного підходу. В рамках загальної теорії систем сама система розглядається як деяка єдність, що складається з окремих елементів, пов’язаних між собою в ціле визначеними відносинами (взаємодіями) і обмежуючими ці відносини умовами. (Аверьянов А.Н., Урманцев Ю.А.)
Об’єкт (явище) можна назвати системою в тому випадку, якщо в ньому наявні обов’язкові передумови (умови): існування – як простір, час, рух (або комбінація цих форм); множина об’єктів – як свого роду “будівельний матеріал”;
єдине – як деяка однакова та істотна властивість для даних об’єктів (“будівельного матеріалу”);
єдність – як відношення між об’єктами, завдяки якому виникають нові для них і для всієї сукупності властивості;
як відокремленість даної сукупності об’єктів від усіх інших сукупностей;
достатність – “будівельного матеріалу” і умов (кількості об’єктів і основ).
Інформаційно-методичне забезпечення процесу соціального розвитку територіальних громад, здійснюване ЦПТІ, можна назвати системою, оскільки воно відповідає всім перерахованим вище умовам.
По-перше, ЦПТІ чотири рази визначився в часі і просторі. У 1998-1999 р. розроблялася модель інформаційно – методичної мережі (ІММ) для НДО на базі регіональних закладів культури і механізми соціального партнерства з ними. У 1999-2001 р. здійснювалася апробація розробленої моделі в Кіровоградській області. У 2001-2002р. модель ІММ впроваджувалася в Дніпропетровській області. З 2003р. і до цього часу ІММ модифікується, на місцях створюються умови для організації роботи центрів громадської активності (ЦГА).
По-друге, інформаційно-методична мережа складається з безлічі об’єктів як свого роду “будівельного матеріалу”. Основними структурними елементами регіональної мережі є інформаційно-методичний центр (регіональний ресурсний центр для НДО або інша організація) і 20 інформаційно-консультативних пунктів (ІКП).
По-третє, ІММ варто розглядати як єдине ціле, так як всі її структурні елементи мають однакові та істотні для неї властивості, обумовлені, перш за все, їх інфраструктурним призначенням: інформаційно-методичний центр (ресурсний центр), і інформаційно-консультативні пункти за допомогою інформаційно-консультативних і навчальних технологій обслуговують громадян місцевої громади у
вирішенні ними соціальних проблем. Єдності системі надають також властивості, притаманні як закладам культури, так і організаціям третього сектору: неприбутковість і корисність для суспільства.
По-четверте, ІММ представляє собою єдність, тому що серед структурних елементів мережі виникають нові особливості, що відрізняють її від інших сукупностей. Інформаційно-консультативні пункти через свою незалежність не вступають між собою в ієрархічні зв’язки, однак, завдяки координуючій і направляючій діяльності ресурсного центру, мають однакові особливості в змісті, формах і методах роботи з ініціативними громадянами місцевої громади. В цьому випадку інформаційно-методична мережа являє собою єдність, що, з одного боку, обумовлено спільністю загальної мети, до якої прагне кожен компонент мережі, з іншого боку – неподільністю кожного її елемента.
По-п’яте, кількості структурних одиниць і умов, у яких вони функціонувати, виявилося досить для досягнення загальної мети.
Відповідно до вимог системного підходу, ми передбачили можливості для поетапного розвитку інформаційно-методичної мережі. При цьому під розвитком ми розуміли перехід від нижчого до вищого, від простого до складного – перехід, при якому поступові кількісні зміни приводять до змін якісних. Принцип розвитку дозволив визначити життєві цикли інформаційно-методичної мережі.
Для першої фази характерним була поява в соціальному середовищі нових елементів громадянського суспільства, що оформлялися у визначені структури. Це, з одного боку,
група представників різних НДО м. Кіровограду, що ініціювала процес зміни ситуації в інформаційному забезпеченні громадських організацій малих міст і районних центрів. На основі спільності цього інтересу група об’єдналася, створивши Центр підтримки творчих ініціатив. З іншого боку, під впливом цієї групи, на місцях при районних будинках культури стали формуватися структури, що стали прообразами інформаційно-консультативних пунктів для НДО. Структури були ще аморфними, зв’язки між ними носили непостійний характер. Система в цей час знаходилася в стані переходу від можливого до реального.
На другій фазі здійснився перехід до реального. Була створена інформаційно-методична мережа з координуючим центром (РЦ) та ІКП, розташованими в малих містах і районних центрах. Зв’язки між структурними елементами носили стійкий характер. Здійснювався прямий вплив Ресурсного центру на ІКП (інформування, консультування, реалізація освітніх програм). У свою чергу, інформаційно-консультативні пункти впливали на місцеве середовище, створюючи інформаційну підтримку громадським організаціям і ініціативним групам. По каналах зворотнього зв’язку в Ресурсний Центр надходили відомості про ініціативи громадян на місцях. Ця інформація систематизувалася, узагальнювалася, публікувалася в періодичному виданні “НДО – Інформ” і поширювалася в місцевих громадах.
На третій фазі під впливом зовнішніх та внутрішніх причин у системі інформаційного забезпечення зароджуються нові зв’язки зі значущим соціальним оточенням, що, набуваючи усе більш стійкого характеру, призводять до того, що в рамках старої системи зароджуються нові структурні елементи: Агентство соціальної інформації (РЦ для ЗМІ); координаційний центр інформаційно-консультативних пунктів, інформаційно-методичний Центр для НДО (на базі обласної дитячо-юнацької бібліотеки), окрім цього виникає новий механізм інформаційного обміну з використанням мережі Інтернет. На четвертій фазі елементи, що виникли на попередньому етапі, завершують своє структурне оформлення, набувають стійкості. В той же час відбувається трансформація старих елементів інформаційно-методичної мережі, перетворення їх у якісно нові, за своїм призначенням структури: Центр підтримки творчих ініціатив з Ресурсного центра перетворюється в соціальну лабораторію, а ІКП прагнуть набути статусу Центрів громадської активності.
* – Азарова Т.В. Абрамов Л.К. Технологія розвитку інформаційно-методичної мережі громадського сектору на регіональному рівні. Частина 1 – Кіровоград: ЦПТІ, 2004 – 68с., розділ 2.