На початку лютого в рамках спільного проекту Центру локальної активності (CAL, Польща) та Центру підтримки творчих ініціатив (ЦПТІ, м. Кіровоград) п’ятнадцять представників державних закладів культури та НДО з Кіровоградської, Дніпропетровської та Миколаївської області пройшли тренінг «Шляхи розвитку місцевої громади».
Цей тренінг став логічним продовженням багаторічної роботи Центру підтримки творчих ініціатив по створенню інформаційно – консультативних пунктів (ІКП) для громадських активістів на базі державних закладів культури в трьох областях, і є складовою частиною Центральноукраїнського кластеру проектів «Інтеграція місцевих спільнот», який реалізує Інститут соціокультурного менеджменту (м Кіровоград) у співпраці з Центром підтримки громадських і культурних ініціатив (м. Дніпропетровськ) та Центром сприяння суспільним інноваціям (м. Миколаїв). Цього разу кращі консультанти-методисти зібралися повчитися у польських колег, які теж пішли шляхом перетворення закладів культури у центри місцевої активності громади.
Як і ЦПТІ, почали вони з освітніх програм, в результаті чого серед працівників закладів культури поступово почали з’являтися громадські аніматори, тобто люди, які свою діяльність розуміють набагато ширше, ніж проведення різноманітних концертів та фестивалів. Такі спеціалісти виявились настільки потрібними суспільству, що невдовзі було створено спеціальну «Школу громадських аніматорів», де протягом двох років без відриву від основної роботи проходять навчання директори будинків культури, директори бібліотек, методисти, бібліотекарі, соціальні працівники, тощо. З допомогою методів, освоєних в Школі, аніматор може визначити проблему, яка виникла або існує в громаді, зрозуміти які сили можуть бути зацікавленими у її вирішенні, а потім об’єднати ці сили і надихнути їх на вирішення проблеми, власне тому, цих людей і називають аніматорами. Слово це походить від лат. апіта, що означає душа, тобто аніматори ніби оживляють своє оточення, спонукають до дії, дуже влучно передає зміст цього поняття російське слово „воодушевлять”.
Мачей Живно, тренер, що приїхав навчати українську групу, теж випускник Школи громадських аніматорів. На тренінгу він намагався передати дух польського аніматорського руху, розповідав про Школу та демонстрував методи навчання. Особливо всім запам’ятався епізод створення образу ідеального аніматора, якого мужньо зображувала Олена Пергун, президент Центру сприяння суспільним інноваціям (м. Миколаїв), поки інші вирішували, які риси характеру та вміння повинен мати аніматор.
Мачей дуже швидко знайшов контакт із аудиторією, адже він ще кілька років тому був директором клубу і йому самому довелось пройти шлях перетворення будинку культури, що перебував у становищі багато в чому схожому на стан наших будинків культури, на центр локальної активності (CAL), який не лише користується повагою і авторитетом у своїй громаді, але й залучає солідні кошти на реалізацію власних проектів та на підтримку проектів місцевих ініціативних груп. Зрозуміло, що його досвід був надзвичайно цікавим і корисним для наших активістів, у яких цей шлях ще попереду. І якщо на початку тренінгу деяку незручність створювало те, що вівся він польською мовою з перекладачем, то вже наступного дня в більшості випадків все було зрозуміло без перекладу, настільки довірливою була атмосфера і близькими погляди тренера і слухачів на проблему.
Перед початком занять багато учасників не мали чіткого уявлення, хто такий аніматор, дехто, навіть, вважав, що це щось пов’язане з мультиплікацією, але вже буквально після кількох годин всі зрозуміли, що це саме те, чим вони займаються вже кілька років і до чого прагнуть у своїй роботі.
– Коли Мачей розповідав, як працюють громадські аніматори в Польщі, – говорить одна з учасниць тренінгу, президент ЦПТІ Людмила Станкевич,- я помічала дуже багато подібного тому, як працюють наші консультанти-методисти . І це дуже приємно, що і ми, і наші польські колеги незалежно один від одного прийшли до аналогічного способу вирішення проблеми активізації громади. Звісно, завдяки увазі з боку держави та більш серйозному фінансуванню, Польща зараз на кілька кроків попереду, і нам є чому повчитися у наших друзів. Але,у зв’язку із демократичними перетвореннями в нашій державі, перед нами теж відкриваються великі перспективи. Невдовзі і у нас будуть свої професійні аніматори, які зможуть допомогти своїй громаді зрозуміти, що її сила в згуртуванні та у бажанні змінити життя на краще.
* – НДО-Інформ №1 (30), 2005