Дані статистики та дослідження стану розвитку закладів культури в Україну свідчать про кризу і деградації цієї сфери.
Згідно з державною статистикою відбувається значне випередження скорочення кількості закладів культури клубного типу та кількості місць в них у порівнянні з чисельністю населення.
Це свідчить про те, що заклади культури не можуть забезпечити повноцінними і якісними послугами жителів особливо в малих містах і селах. Така ситуація перешкоджає вільному доступу до культурних благ, активізації і самоорганізації населення, підвищенню рівня самосвідомості.
В рамках першого на території Україні дослідження «Діяльність будинків культури по задоволенню потреб територіальних громад», проведеного Інститутом соціокультурного менеджменту в 2010 році, було встановлено, що в територіальних громадах існує велика кількість проблем. Так, респонденти виділили такі в порядку зростання: занепад духовності, культури і моралі у суспільстві, неефективність місцевих органів влади, проблеми надання культурних послуг населенню, низький рівень свідомості та самоорганізації громадян у вирішенні проблем територіальної громади, проблеми зі здоров’ям громадян, низький рівень життя [1].
Ґрунтуючись на нашому досвіді, ми можемо стверджувати, що в більшості випадків вплинути на зміни в громадах можуть тільки люди, що проживають на їх території і мають авторитет у громаді. Довгий час ми навчали лідерів у громадах, але побачили, що це не зовсім ефективно, так як лідер може вирішувати тільки якусь певну проблему. Також більшість лідерів йдуть у бізнес чи політику, хоча і продовжують займатися громадською діяльністю.
На даному етапі ми робимо ставку на соціальних аніматорів, так як вони не є лідерами, а самі створюють їх. Вони як каталізатор процесів, бачачи проблему в громаді, об’єднують навколо неї зацікавлених людей для її вирішення.
Таким чином, свою головну мету ми бачимо в розвитку громад, технологія для цього – анімація громадської діяльності, інституція – центр місцевої активності, а індикатор успішності – стан соціального капіталу.
Центр місцевої активності – це заклад культури, яке ставить за мету не просто надання послуг у сфері дозвілля, а й розвиток громади, залучення жителів до вирішення соціальних та інших проблем, які стоять як перед клубом, так і перед громадою. Установа культури, яке стало центром місцевої активності, є для жителів територіальної громади, її організацій та установ активним партнером у вирішенні місцевих проблем. Це інституція, яка прагне стати не тільки культурним дозвіллєвих закладів, а й суспільним, ресурсним центром мікрорайону, селища, села.
Модель Центру місцевої активності дає можливість установі культури та місцевій громаді стати активними учасниками в справах всього населення територіальної громади. На базі будинку культури, розташованого в невеликому місті, селі, активізується участь жителів у конкретних справах щодо поліпшення їхнього життя. При цьому важливо зазначити, що запропонована модель дозволяє клубу стати суспільно-активним без шкоди для його основних функцій як установи, яка створює умови для творчості і впливає на суспільство за допомогою художньої діяльності [2].
У 2009 році ми почали активно розвивати рух аніматорів на базі Центрів місцевої активності. Але зіткнулися з проблемою невідповідності нормативної бази в сфері культури потребам територіальних громад. Найчастіше Центри місцевої активності створюються на базі закладів культури, таких як будинки культури, клуби, бібліотеки. Але законодавча база, що регулює їх діяльність практично не змінювалася з часів СРСР у той час як потреби громад змінилися кардинально. Для поліпшення цієї ситуації ми реалізували проект «Спільний шлях у майбутнє» за підтримки програми UNITER, Pact. Inc., USAID, в результаті якого Міністерство культури взяло до уваги наші пропозиції.
Після реалізації проекту ми побачили, що в селах і невеликих містах починає утворюватися велика кількість таких Центрів, але в більшості випадків громадські активісти з глибинки потребують як теоретичних, так і практичних знань та навичок. У 2011 році ми приступили до реалізації проекту «Підтримка процесу розвитку центрів місцевої активності на базі закладів культури» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», в рамках якого спільно з партнерами провели серії тренінгів з анімації, фандрейзингу та адвокації. Так, наприклад, на тренінг «Анімація громадської діяльності» конкурс становив 8 осіб на місце. Ми побачили велику зацікавленість у цій темі. Важливим елементом проекту стало видання та розповсюдження історій успіху тих організацій, які завдяки отриманим знанням змогли реалізувати соціально значущі проекти. Важливим моментом в цьому русі виступив конкурс від Міжнародного фонду «Відродження» «Трансформація закладів культури у центри місцевої активності та залучення творчих колективів до благодійництва». Так, в рамках конкурсу було підтримано близько 60 проектів, спрямованих на створення Центрів місцевої активності.
Але величезна кількість людей все ще вимагало отримання знань щодо активізації громад. Саме тому з 2012 року ми почали реалізацію проекту «Школа громадської участі» за підтримки Фонду ім. Ч.С. Мотта. На сьогоднішній день видано навчально-методичний посібник «Центр місцевої активності для розвитку громади», завершено відбір учасників до Школи. На конкурс було подано 231 анкета з усіх областей України. В результаті конкурсного відбору, сформовані 3 групи по 20 учасників. Всього в Школі будуть представлені 14 областей України з 35 територіальних громад.
Як приклад активізації місцевої громади, наведу приклад історії успіху громадської організації «Згода», яка відновила роботу сільського клубу, як центру громадської активності. У селі Юр’ївка Снігурівського району Миколаївської області існувала проблема відсутності місця де б місцева громада могла проводити своє дозвілля, яка впродовж десятиліть не вирішувалася.
Громада села взяла активну участь в прийомі рішень та вирішенні конкретних проблем, а саме:
– Звернулася до глав районного та сільського ради з питань виділення приміщення для сільського клубу як цента громадської активності села.
– Розробила кошторис розрахунку вартості ремонту приміщення комунальної власності для роботи сільського клубу як центру громадської активності.
Влада і місцевий бізнес підтримали ініціативу громади, а саме:
– Виділили приміщення і 100 тис. грн. тільки на ремонт;
– Доповнили штатний розклад постійної одиницею – завідувача сільським клубом і виділили кошти в розмірі 19252 грн. на її зміст.
Районний центр зайнятості залучив до реалізації проекту безробітних села і сплатив за громадські роботи 9,9 тис. грн.
Місцеві бізнесмени надали транспортні послуги, закупили будівельні матеріали, музичну апаратуру і меблі.
У реалізацію проекту «Відновлення роботи сільського клубу, як центру громадської активності» залучено 115 волонтерів.
Також слід зазначити, що організація добилася узаконення права перебування центру громадської активності на постійній основі в приміщенні Юр’ївської середньої школи. Для цього сесія Афанасіївської сільської ради прийняла відповідне рішення в липні 2011 року [3].
Ми можемо навести багато таких прикладів, які стали надихаючими для тих, хто тільки починає свій шлях у розвитку місцевих громад. І для того, щоб таких прикладів ставало все більше ми і здійснюємо свою діяльність.
Список використаних джерел:
1. Діяльність будинків культури по задоволенню потреб територіальних громад: звіт за результатами дослідження – Кіровоград: Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ), 2010. – 64 с.
2. Програма тренінгу «Анімація соціальної діяльності в місцевій громаді». – Кіровоград: Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ), 2011. – 42 с.
3. Історії діяльності НДО у соціокультурній сфері.- Кіровоград: ІСКМ, 2011. – 96 с.
Марія Калашнік,
Координатор проекту Інституту соціокультурного менеджменту «Школа громадської участі»,
V Міжнародний форум соціальних аніматорів, Нижній Новгород, Росія, 2012 рік.