Життя щодня зіштовхує нас з людьми, які потребують допомоги. Жебраки, безпритульні, сироти… На жаль, цей перелік продовжувати можна довго. До негативних соціальних явищ люди ставляться по різному. Хтось сором’язливо відводить вбік очі і робить вигляд, що таких явищ у нашому суспільстві не існує. Більша ж частина населення таким бідолашним мовчки співчуває. При цьому, бездіяльність мотивується тим, що від нас нічого не залежить. Як доводить досвід, така думка є дуже поширеною, але хибною.
Розробити програму підтримки соціально незахищених верств населення та знайти фінансування для їхньої реалізації все ж таки можна. Надзвичайно важливу роль в цьому процесі в усьому світі відіграє третій сектор. Держави, що мають соціально орієнтовану економіку, вже давно, а головне, ефективно, залучають недержавні організації до практичного розв’язання соціальних проблем суспільства. Стосується це, в першу чергу, організацій громадських та благодійних.
Комплексну форму співпраці держави з НДО назвали соціальним замовленням. За оцінками фахівців – майже третина коштів, що обертається в некомерційному секторі США, складають гроші, що були отримані від держави, через систему соціального замовлення. Є країни, в яких така частка значно більша. Так, в Німеччині вона досягає 70, а у Франції навіть 80 відсотків. Перші кроки у цьому напрямку вже зроблено і в Росії. Що ж стосується України, то на загальнодержавному рівні такої практики в нас поки що немає. Підтримка громадських та благодійних організацій з боку держави існує лише у вигляді фінансової допомоги. На сьогодні вона не перевищує десятої частини від бюджету цих організацій. Втім, розробка та впровадження механізму соціального замовлення в нашій державі ведеться ще з 1996 року. Піонерами стали одесити. Перше положення про муніципальне соціальне замовлення було розроблено Асоціацією підтримки громадських ініціатив “КОВЧЕГ” і винесено на розгляд місцевої влади ще на початку 1997 року. Ідея сподобалась і черкащанам, але на той час, в жодному з регіонів реалізована не була. Три роки тому ситуація принципово змінилася. Завдяки сприянню міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта Асоціацією “КОВЧЕГ” разом з одеським суспільним інститутом соціальних технологій була здійснена розробка нормативних та технологічних документів, які забезпечують застосування механізму соціального замовлення на всіх рівнях державної влади і місцевого самоврядування.
Слід віддати належне одеській міській раді, положення про соціальне замовлення її депутати затвердили. Більше того, доручили міськвиконкому розробити необхідні заходи, щодо реалізації цього механізму у практичній роботі. Незважаючи на величезний бюджетний дефіцит рада також затвердила часткове фінансування з міського бюджету. Стосувалося це соціальних замовлень по розвязанню проблем безпритульності, соціальної підтримки інвалідів та сприяння активному довголіттю людей похилого віку. Переконавшись в ефективності запропонованого механізму, одеська міська рада тепер щороку виділяє кошти на вирішення соціальних проблем міста Одеси. Міська цільова програма фінансової підтримки громадських організацій на рік нинішній,2003, вже затверджена. В рамках програми на підтримку діяльності організацій третього сектора з міського бюджету в цьому році виділяється 465 760 гривень. 200 тисяч з них буде спрямовано на соціальне замовлення, решта – на цільове фінансування діяльності НДО. Для порівняння слід відзначити, що минулого року на всі, вище перераховані потреби з міського бюджету було виділено тільки 100 тисяч гривень. Одесити вважають, що такі позитивні зміни сталися лише завдяки активній лобістській діяльності місцевих недержавних організацій.
Напевне, у складі кожної міської ради нашої області теж є якщо не представники НДО, то хоча б їх прихильники. То чи не варто і нам, панове, спробувати запровадити в своєму регіоні одеський досвід соціального замовлення? А раптом – вийде…
* – НДО-Інформ №1 (13) січень, 2003