Багато хто вважає, що стратегічне планування відноситься лише до сфери бізнесу. Дійсно, в умовах ринкової економіки важливо забезпечити довготривалу результативність підприємства, фірми, що вимагає в свою чергу наяву певного комплексу розробок на віддалену перспективу. Стратегія розвитку господарчого механізму підприємства, що орієнтована на максимальне отримання прибутку, завжди знаходить своє вираження у конкретному результаті, що легко вимірюється, тобто у числових величинах, що виражають конкретні завдання і пов’язані з ними розрахунки (збільшення об’єму виробництва, зниження собівартості товару та ін.) Використання різних об’єктивних методик, при допомозі яких визначається ефективність дій на основі кількісних показників, є специфічною особливістю планування в сфері бізнесу.
Вивчення специфіки стратегічного планування в сфері бізнесу дозволяє наблизитися до розуміння особливостей цього процесу в діяльності некомерційних організацій. Особливий інтерес в цьому аспекті представляє концепція Пітера Лоранджа о чотирьох видах управлінської діяльності в рамках стратегічного планування (См.: Мескон М.Х., Альберт М. і ін. Основи менеджменту / Пер. з англ.-М.: Дело, 1992) до них відносяться: розподілення ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація і організаційне передбачення. Розподілення ресурсів
Даний процес включає в себе розподіл обмежених організаційних ресурсів таких, як фонди, дефіцитні управлінські таланти і технологічний досвід. Це положення автор ілюструє слідуючим прикладом: компанія “Філіп Моріс” вирішила реорганізувати своє відділення “Дженерал Фудз”. Для скорочення великої кількості менеджерів й загального персоналу на основі “Дженерал Фудз” було створено три автономні фірми. Гроші, зекономлені шляхом скорочення управлінського апарату були знову інвестовані в дане відділення.
Адаптація до зовнішнього середовища
Вона охоплює всі дії комерційної організації, які покращують її відносини з оточенням. При цьому організація повинна пристосуватися як до сприятливих можливостей, так і до небезпечних. Стратегічне планування успішних компаній має справу зі створенням нових сприятливих можливостей шляхом розробки більш досконалих виробничих систем, через взаємодію з урядом, суспільством. Прикладом адаптації до оточуючих умов є проникнення компанії “Кока-кола” на ринок без кофеїнових, безалкогольних напоїв.
Внутрішня координація
Вона включає координацію стратегічної діяльності для урахування сильних і слабких сторін фірми з метою досягнення ефективної інтеграції внутрішніх операцій.
Усвідомлення організаційних стратегій
Ця діяльність передбачає систематичний розвиток мислення менеджерів шляхом формування організації, що може вчитися на попередніх стратегічних рішеннях. Спроможність вчитися на досвіді дозволяє підвищити професіоналізм в області стратегічного управління.
Викладені вище позиції автора щодо видів управління в сфері бізнесу мають саме безпосереднє відношення до стратегічного планування діяльності громадських організацій. При розробці перспективного плану НДО також, як і в бізнесі, важливо:
• передбачити можливості подальшого розвитку матеріально-технічної бази, визначити джерела фінансування, намітити перспективи удосконалювання персоналу, вибрати найбільше адекватні технології;
• передбачити тенденції суспільного розвитку і на цій основі намітити заходи щодо зміцнення взаємодії з найбільш значимим соціальним оточенням з метою нейтралізації можливих негативних впливів навколишнього середовища;
• розглянути умови при яких як сильні, так і слабкі сторони організації сприяли б інтеграції внутрішньої взаємодії між членами НДО для реалізації місії.
Разом з тим слід відмітити, що стратегічне планування в організаціях третього сектору має свою специфіку.
На відміну від комерційних структур вони реалізують гуманістичну концепцію, яка не пов’язана з отриманням матеріального прибутку і частіше всього стосується загальнолюдських духовних цінностей, які не входять в межі кількісних вимірів. Філософія, зміст існування, завдання психологічного росту, конструктивного оволодіння середовищем, соціально корисного росту, співробітництва з людьми важко піддаються не тільки кількісному, але й якісному аналізу. Ось чому багато неприбуткових організацій скептично відносяться до ідеї стратегічного планування.
Однак досвід підказує, що витрати часу, сил, енергії, матеріальних засобів на процес вироблення стратегії окупиться сторицею, так як по образному виразу Дж. Фішера “планування дозволяє нам керувати майбутнім, замість того, щоб бути його жертвами”.
* – Азарова Т.В., Абрамов Л.К. Стратегічне планування діяльності НДО – Кіровоград: ЦПТІ, 2000 – 92 с., розділ 1.2.