Мали честь поспілкуватися з трьома експертами децентралізаційних перетворень Андрієм Круп’яком (ГО “Товариство Лева”), Левко Довганом (експерт з розвитку громад) та Олексієм Літвіновим (експерт ГО “Тамариск”), які поділилися думками щодо того – чого вдалося досягти за роки децентралізації та на що чекати громадам попереду?
Левко Довган: Я хочу сказати про сільські та селищні громади. Якщо йде мова про більші міста – там багато речей, які відрізняють їх від сільських громад, зокрема, інший бюджет, інша кількість жителів, перед громадою стоять інші завдання. Місто однозначно попереду. Якщо говорити про малі сільські і селищні громади – перед ними зараз стоїть виклик формування спільної ідентичності. Це саме той «клей», який буде тримати їх разом. Є приклади, що багато сіл об’єдналися і при цьому десятиліттями перебували адміністративно в різних районах. Плюс до цього всього є амбіції населеного пункту, який став центром ОТГ. Відповідно є певна недовіра з боку менших сіл ОТГ. Вони дуже часто вважають, що їх обділили, що їх інтереси будуть враховуватися в останню чергу. Це виклик до новообраних голів, заступників, депутатів, виконавчих комітетів. Тому важливо працювати над формуванням спільної ідентичності. Треба шукати способи взаємодії, які б працювали на формування громади. Це є основним викликом перед новоствореними громадами.
Впровадження інструментів громадської участі та їх якісне використання може бути тією самою основою для формування спільної ідентичності, довіри між жителями ОТГ. Всі малі громади постануть, якщо вже не постали, перед викликом конкурентності. Тому що всі ці громади вже конкурують за ресурси. Процес урбанізації пришвидшуєься, відтік людей у великі міста помітний все більше і більше. Тому стоїть питання, що громаді запропонувати людям, щоб вони в ній залишилися. На мою думку, буде йти змагання за людей, які би залишилися в громаді і плюс потенційно людей, які б захотіли з якихось мотивів переїхати в цю громаду. Це ключовий виклик – зберегти людські ресурси і примножити їх.
Якщо буде якісний людський капітал, то відповідно з’являться й інші ресурси – культурні, інформаційні, фінансові тощо. Якщо нові громади це усвідомлять, якщо вони будуть ефективно, якісно працювати над збереженням та примноженням людського потенціалу громади, формуванням спільної ідентичності – вони мають шанс на успіх. Сподіватися тільки на земельні ресурси – це недалекоглядна стратегія.
Андрій Круп’як: З формальної точки зору децентралізація підходить до свого логічного завершення, але вона дуже відрізніться в різних населених пунктах, тому що хтось почав цей процес три-чотири роки назад, а хтось тільки недавно. Відповідно, ті громади, які вже почувають себе дуже добре, вони вже освоїлися, вони розуміють, що якість їх життя залежить виключно від них. Дехто ще не освоївся і складно уявляє як далі жити. Громади, які найперші об’єдналися, отримали додаткові можливості отримати кошти від держави на різні інфраструктурні об’єкти. У тих громад, які утворилися відносно недавно – таких можливостей поки що немає. В різних містах по-різному себе почувають, тому що в одних містах наповнення бюджету є достатньо добрим, особливо у великих містах, оскільки вони мають ресурси, щоб втілювати різноманітні зміни. Ті громади, які бідні – в них не має достатньо власних ресурсів, їм буде складно втілювати в життя ті, чи інші зміни, і, можливо, робити такі неприємні речі як закривати навчальні заклади тощо. Тому з точки зору забезпеченні ресурсами спостерігається дуже велика різниця, великі міста чи обласні центри почувають себе набагато краще. Або якщо це невеличке містечко, у якому, наприклад, є зареєстроване підприємство, яке сплачує достатньо гарні податки. Наприклад, під Івано-Франківськом є село, де знаходиться Бурштинська тепло-електростанція, яка сплачує достатньо великі податки, відповідно місцева ОТГ їх має і доходить до такої ситуації, що вони не знають, що з ними можна зробити, тримає на банківських рахунках на кращий день. Але таких практик вже менше, бо люди хочуть вже конкретно щось робити, змінювати.
Олексій Літвінов: Я працюю з громадами з питань децентралізації з 2015 року і можу сказати наступне – ті, хто перші згодилися на об’єднання отримали дуже багато у вигляді фінансування, навчання, можливостей. Тепер реформа децентралізації втрачає свою привабливість. Особливо на це вплинуло рішення передачі на утримання ОТГ лікарень, що створило безліч фінансових проблем. Також багато послуг стали віддаленими. Тому є потреба в аналітичних структурах, таких як академія держуправління, інститут стратегічних досліджень, які практично вирішують питання ОТГ. Також важлива участь громадських організацій у житті громади, зокрема, надання певних соціальних послуг, розробку документації та проєктів тощо.
На початку в реформу ніхто не вірив, але вона спрацювала. Громади відчули, що вони мають власні гроші. Вони проводять інвентаризацію всього майна та землі, аналізують звідки йдуть кошти і куди йдуть витрати, почали піклуватися про свій малий бізнес. Це все осередки відповідальної влади на місцях, єдине, щоб громадяни це розуміли і брали участь у житті громади.
Важливо поширювати успішні приклади «коли це працює», звичайно є проблеми, але треба рівнятися на те, що є. Працює там, де люди працюють. Ніхто задарма нічого не отримав, треба діяти.
Спілкувалася Анастасія Шевченко,
асистент проєктів ІСКМ
Матеріал взятий із видання: